Апокалипсис
Инок59
Нет, ты послушай, боль течёт изменой,
Мозг воспаленный, словно под наркозом.
Из капельницы, равнодушье в вену
Сочится в кровь, безумствия тромбозом.
Размыты грани Божьего призренья,
Честь не в честИ и состраданье плачет.
Дитя со спичкой, глупое творенье,
Спалило дом, не выполнив задачи.
Последним вздохом, содрогнувшись в коме,
Планета очищается от смрада.
Дождь очищающий прольётся вскоре,
Отравой ядерного полураспада.
Но алчный блеск рассудок затмевая,
К спасению нам закрывает двери.
Любите ближнего, СОЗДАТЕЛЬ призывает,
А мы бросаемся в объятья «зверя».
Гармонии не осознав вселенной,
Мы диссонируем живой природе.
В угоду существуя плоти бренной,
Со сцены мироздания уходим…
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
