Утро. Его разбудил звонок будильника, и можно было ещё понежиться в кровати, но…
- Сергей, вставай!
«Опять полночи не спала» - с тревогой подумал он.
- Я полночи не спала, – подтвердила она – и решила, сегодня поеду в город к маме – срок небольшой, сделают вакуумный аборт – никаких последствий, и почти не больно…
Он молча встал, умылся, оделся и пошёл на кухню. Там выпил уже налитый в кружку горячий чай, заел бутербродом…
- Нет! – оборвал он её – Ты не сделаешь этого, я тебе не разрешаю!
- Что?! Что делать будем Сергей? Тебе хорошо, не рожать, ты хоть знаешь, как это больно? Я вон с Пашкой чуть не умерла. Да, что там рожать – жить как? Мы не справимся с тремя, вот сегодня – ты спишь, а я его нянчу, нянчу… Тебе то, что?! Убежишь на своё собрание – Богу молиться, а я одна дома, и он висит на мне, ничего делать не даёт. Всё решила сегодня же поеду.
- Нет! Ты не сделаешь этого – резко и громко ответил он.
От крика проснулся ребёнок и громогласно закричал. Жена с укоризной взглянула на мужа и побежала в спальню.
- Я пошёл, на работу. – сказал он вслед и выскочил из квартиры.
Что делать? Что делать?! Как приговор звучит вопрос, а ответа нет – безысходность! Всё рушится в одночасье…
Работу, благодаря которой живём в квартире, практически потерял – хозяину стал не нужен электрик, а это значит не сегодня, завтра съезжать, но куда? И где искать работу, когда в стране разруха?
И самое невыносимое это беременность жены – как она некстати, никак не хотели троих детей, но получилось! Таня просто в ужасе, и её можно понять – ещё не прошло и года, как родился второй – Паша. Роды были тяжёлыми, и сейчас ощущаем последствия их – ребёнок крайне испуган, нервный, при малейшем стуке кричит во всё горло, до посинения. До полугода спали по очереди – качали. Нет сил, трудно даже представить, когда Паша будет хоть чуть – чуть спокойней, а подумать, что ещё может быть третий – невозможно!
Что делать, что делать? Этот вопрос уже около месяца звучит в голове как набат. Что будем делать? Этим вопросом будит жена по утрам. Что будем делать? Этот вопрос звучит и в обед за столом. Что будем делать? С этим вопросом и засыпаем.
Но выход есть! Он выползает как змея из самого потаённого «я», и шипит:
- Скажи ей: - делай, как знаешь, и больше ничего не надо говорить!
- Но как?! Ведь она сразу рванёт в больницу, на аборт – ведь это же убийство! Грех!
- И что?! Она этого хочет?! – пусть делает! Что ты на себя взваливаешь ответственность, которая тебе не принадлежит? Тем более она неверующая – одним грехом больше, одним меньше, а если покается – ей всё равно всё простится.
- Отойди от меня сатана во Имя Иисуса Христа! Я не принимаю того проклятья, которое ты хочешь навязать мне и моей семье, я проклинаю тебя, пошёл вон отсюда!
- Господь, Бог мой я верю, что ты дал мне этого ребёнка, и прошу Тебя – пусть придёт Твоё устройство в мою судьбу, Господи дай мне силы противостать козням дьявола и устоять в вере, во Имя Иисуса Христа, аминь!
Вечер. Трудный день был сегодня – хозяин неделю дал на переезд, надо шевелиться… Дома ужин на столе, жена ждет любимая – хорошо!
- Что будем делать? – прерывает идиллию «вечный» вопрос – Серёжа, я сегодня думала целый день – у мамы в больнице знакомые есть, меня даже не положат…
- Таня, мы не можем этого сделать – он живой!..
- Что делать будем?... – говорит она сквозь сон, обнимая его.
- Будем жить! – отвечает он ей, засыпая...
Утро. Падает лёгкий снежок, а в машине тепло. Открывается дверь дома, и выбегает девочка. Она бежит к задней двери автомобиля, но он опережает её, открыв переднюю.
- Полина, садись впереди – тебе же сегодня двенадцать!
- А я и забыла. – Полина радостно улыбаясь, со знанием дела села на переднее сиденье и пристегнулась ремнём безопасности.
Вновь открылась дверь дома, вышли трое, и сели в машину на заднее сиденье.
- Как хорошо, когда на праздник все дома. –сказала она.
Он посмотрел в зеркало заднего вида – его жена Таня сидела между двух «гарных хлопцев» - сыновей. Старший – Артём, восемнадцать лет, студент, средний – Паша, летом будет четырнадцать.
«А этого праздника могло и не быть, если бы я послушался того голоса» - про себя ответил Тане Сергей. Машина тронулась, и они поехали в церковь – ведь сегодня воскресенье!
--- Авторские права на произведение принадлежат газете "Для ТЕБЯ". Публикация произведения допускается только по согласованию с редакцией газеты.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.